Система BAS надає широкі можливості для автоматизації обліку та аналізу даних. Проте стандартні звіти, обробки і сервісні механізми, що входять до складу конфігурації постачальника, не завжди повністю покривають індивідуальні потреби конкретного підприємства. Звісно в більшості випадків можна допрацювати саму конфігурацію (однак при цьому можна втратити можливість автоматичних оновлень). Водночас існує механізм реалізації додаткових можливостей в системі без зміни конфігурації. Це можливо за рахунок використання зовнішніх звітів і обробок та довідника «Додаткові звіти й обробки».
З технічної точки зору зовнішні звіти і обробки – це зовнішні файли, які не входять до складу конфігурації, але можуть бути відкриті в режимі користувача для виконання певної функції (формування звіту, виконання обробки, сервісного механізму чи формування друкованої форми). І хоч вони мають певні обмеження з точки зору функціональних можливостей у порівнянні з доопрацюванням конфігурації, на практиці це один із найзручніших інструментів для швидкого впровадження додаткових можливостей, особливо корисний для початківців.
Зовнішні звіти і обробки створюються у «Конфігураторі» платформи BAF (рис. 1), але зберігаються у вигляді окремих файлів, які можуть відкриватися в режимі користувача. Зовнішні звіти створюються з форматом файлу «*.erf» і будуються (в переважній більшості) на основі СКД (Системи компонування даних). Зовнішні обробки – це файли з форматом «*.eрf», які призначені для додавання нового функціоналу в систему BAS.
Зовнішні звіти та обробки можуть відкриватись і використовуватись, як окремі файли. Але в більшості типових конфігурацій реалізований механізм підключення та керування зовнішніми звітами і обробками через спільні модулі і довідник «Додаткові звіти й обробки». Саме в ньому файл зовнішнього звіту чи обробки додається до системи, реєструються і визначається, де саме його функціонал буде доступний у користувацькому інтерфейсі. При цьому для кінцевого користувача такі звіти і обробки виглядають, як повноцінна частина функціоналу системи. Особливо актуальним цей механізм є у випадках, коли конфігурація закрита для змін і знаходиться на підтримці, оскільки дозволяє допрацювати можливості системи без зміни конфігурації.
Загалом через механізм додаткових звітів і обробок можна реалізувати досить широкий спектр функціоналу. Але їх можна зібрати в наступні категорії:
- створення додаткових звітів;
- створення додаткових обробок;
- формування друкованих форм;
- заповнення об’єктів;
- створення пов’язаних об’єктів.
Для демонстрації загального принципу роботи механізму розглянемо спрощений приклад створення зовнішнього звіту та додавання його в довідник «Додаткові звіти й обробки».
На першому етапі створимо в конфігураторі новий зовнішній звіт «Залишки товарів», як окремий файл, за допомогою команд меню (рис. 1):
Файл → Новий → Зовнішній звіт → Ок.
Рис. 1 Створення зовнішнього звіту.
Далі за допомогою СКД створимо простий звіт для отримання даних по залишкам товарів у регістрі накопичення «Товари на складах» з основним варіантом звіту «Залишки по ТМЦ» у вигляді списку з групуванням по складам (рис. 2).
Рис. 2 Створення звіту за допомогою СКД.
Після збереження цього зовнішнього звіту у окремий файл, його вже можна буде відкрити і використовувати у режимі користувача. Але для цього буде необхідно кожного разу відкривати цей файл через меню відкриття файлів (рис. 3).
Рис. 3 Відкриття файлу в режимі користувача.
А для того щоб цей зовнішній звіт додати в систему через довідник «Додаткові звіти й обробки», необхідно в модулі зовнішнього звіту створити і описати експортну функцію «СведенияОВнешнейОбработке()», яка автоматично викликається при реєстрації нового додаткового звіту. З її допомогою система отримує необхідну інформацію для реєстрації (рис. 4).
Рис. 4 Приклад функції «СведенияОВнешнейОбработке()».
Фактично її призначення полягає в тому, щоб сформувати шаблон відомостей про зовнішній звіт або обробку, який система використовує для подальшого заповнення та реєстрації додаткового звіту чи обробки.
В нашому випадку (рис. 4) – це мінімальний необхідний код для реєстрації додаткового звіту. Більш детальний опис параметрів, які можуть бути заповнені в цій структурі, а також їх призначення і можливості, які надає конфігурація, можна дізнатися в самій конфігурації. А саме в коментарях функцій спільного модуля «ДополнительныеОтчетыИОбработки» безпосередньо перед функцією «СведенияОВнешнейОбработке(ВерсияБСП = “”)», і спільного модуля «ДополнительныеОтчетыИОбработкиКлиентСервер», які ми викликаємо в нашій функції (рис. 5).
Рис. 5 Опис параметрів реєстрації додаткового звіту.
Наступним етапом необхідно додати збережений звіт в довідник «Додаткові звіти й обробки». Сам довідник (для більшості конфігурацій) можна знайти наступним шляхом:
НДІ і адміністрування → Друковані форми, звіти і обробки → Додаткові звіти й обробки.
Після відкриття списку додаткових звітів і обробок потрібно натиснути команду «Додати з файлу…» (рис. 6) і вибрати файл в меню вибору, що буде відкрито.
Рис. 6 Додавання зовнішнього звіту з файлу в довідник «Додаткові звіти й обробки».
Після вибору файлу система автоматично заповнить параметри реєстрації для створення елементу довідника. Але перед збереженням додаткового звіту ще необхідно вказати розміщення цього звіту в розділах, що можна зробити через команду «Розмістити в розділах» (рис. 7), і призначити його користувачам, за допомогою команди «Змінити» (стандартні налаштування варіанту звіту).
Рис. 7 Розміщення звіту в розділах і групах звітів.
Після збереження, додатковий звіт стане доступним для указаних користувачів у відповідному розділі (рис. 8). Він буде відображатись в інтерфейсі так само, як і типовий звіт, і може використовуватися у повсякденній роботі без додаткових налаштувань.
Рис. 8 Приклад видимості і роботи додаткового звіту.